На ловця і звір біжить

Особливістю творчого почерку старшого слідчого СВ Московського РВ ГУМВС України в Харківській області майора міліції Віталія Яремчука є виняткова уважність, загострена пильність та особлива прискіпливість, яка багатьом вдається навіть надмірною.

Значний суспільний резонанс отримала розслідувана Віталієм кримінальна справа по факту розкрадання землі, що належить територіальній громаді міста Харкова. Все почалося з того, що мешканці кількох багатоповерхових будинків по вулиці Гвардійців Широнінців стали масово писати скарги до різних інстанцій, у тому числі й до міліції. Скаржилися на загазованість, шум і навіть порушення громадського порядку, пов’язані із автостоянкою. Перевіркою було встановлено, що зі стоянкою справді не все гаразд. Приводом та підставою для порушення кримінальної справи послужили матеріали дослідчої перевірки за фактом самовільного захоплення земельної ділянки, а також наявність у діях невстановлених осіб ознак злочину, передбаченого ст. 197-1 ч.1 Кримінального кодексу України (самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво). У ході досудового слідства була визначена й сума збитків, завданих незаконним захопленням земельної ділянки, а головне – прізвище винуватця незаконного захоплення землі. Основною складністю ведення справи, що гальмувало її подальший хід, було те, що чоловік, який влаштував під вікнами харків’ян незаконну автостоянку, категорично відмовлявся давати будь-які свідчення. Він взагалі всіляко ухилявся від зустрічі з Віталієм Миколайовичем.

І тоді слідчий отримав дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання головного підозрюваного. Саме цей обшук зрушив справу з мертвої точки. Адже на квартирі були знайдені документи, які підтверджували наявність ознак злочину. Крім того, цілеспрямований та наполегливий слідчий Яремчук опитав за підтримки своїх колег, дільничних інспекторів та оперативників, величезну кількість мешканців оточуючих автостоянку будинків, фахівців комунальних та контролюючих установ, свідчення яких також підтвердили провину псевдоволодаря автостоянки. Усе це разом забезпечило успіх розслідування, й винний нарешті постав перед правосуддям. Було доведено, що він самовільно захопив земельну ділянку, чим завдав збитків її законному власнику – місту Харкову.
На жаль, такі властивості характеру, як наполегливість, цілеспрямованість, стійкість, не виписують разом із дипломом юриста, і тому плинність кадрів серед слідчих дуже дошкуляє роботі слідчого відділу. Бо стикнувшись із важкими буднями міліцейської роботи, не кожен новачок здатен пережити розчарування від того, що теорія і практика слідчої справи – це, виявляється, дві великі різниці. Тож не завадило б вузівську програму максимально наблизити до практичної роботи правоохоронця.

Своїми ж «життєвими університетами» Віталій задоволений. До міліції він прийшов, вже маючи досвід армійської служби та роботи на підприємстві. Рік після повернення з армії працював за своєю середньою спеціальною освітою — токарем на заводі. Однак тоді, у важкому 1991-му (першому році становлення незалежної держави) заводи почали закриватися один за одним. Тож довелося шукати собі нову роботу. На щастя, знайомі по армійській службі запропонували спробувати себе в міліції. І виявилося, що хлопцю підкорюється не тільки метал, але й секрети боротьби зі злочинністю. Міліцейську кар’єру розпочав помічником слідчого. «Без відриву від виробництва» закінчив Харківський національний університет внутрішніх справ. Тоді ж показав себе перспективним працівником, розслідуючи досить голосну аферу того часу – діяльність фінансової піраміди під назвою «Оберіг», такого собі харківського зразку сумнозвісного «МММ».

Доводилося Яремчуку розслідувати і справу щодо жорстокого поводження з тваринами. Двоє негідників познущалися з собаки. Випадок обурив мешканців усього будинку, біля якого це сталося. Люди написали скаргу до міліції. Була порушена кримінальна справа. Вести її доручили саме Яремчуку. Під час слідства він не лише встановив тих, хто жорстоко повівся із твариною, а ще й довів їхню причетність до інших злочинів. Адже садисти виявилися раніше засудженими, на рахунку яких чимало гріхів. Та й цього разу їм було за що відповісти перед законом.