Світлої пам’яті Миколи Апанасенка

Вірні Присязі і службовому обов’язку працівники міліції самовіддано виконують свою роботу, проявляючи свої кращі якості в боротьбі зі злочинністю, захищаючи честь, гідність і життя громадян. Міліціонери повністю віддають себе служінню народові, деколи, незважаючи на особистий час, працюючи без вихідних і свят, щодня стикаючись з різними складнощами і ризиком. Саме такою була і служба у старшого сержанта міліції Миколи Апанасенко.

Після закінчення восьмирічної школи у селі Новоолександрівка Бєлгородської області Микола Апанасенко поступив до Шебекінського професійно-технічного училища та опанував професію токаря. Незабаром молодий фахівець увійшов до дружньої сім’ї працівників машинобудівельного заводу. Потім проходив службу у лавах Радянської Армії, а після демобілізації доля привела його на завод паливної апаратури у Чугуєві. Апанасенко завжди був працелюбною та дисциплінованою людиною. Тому згодом його запросили на службу в правоохоронні органи. З грудня 1978 року Микола розпочав службу в Чугуївському РВВС Харківської області. У 1984 році старший сержант міліції Апанасенко був переведений до полку міліції з охорони гідротехнічних споруд виробничого об’єднання «Харківкомунпровод» управління позавідомчої охорони при УВС Харківської області і продовжив службу вже у Харкові.

У січневий вечір перед Різдвом 1992 року, ніщо не віщувало біди. За традицією, щоб зустріти в родинному колі Святвечір, всі родичі і друзі збираються гуртом, накривають святкові столи. Після чергування близько дев’ятої вечора Микола разом із колегою поспішали додому. В цей час підлітки, сміючись, перебігали від одного будинку до іншого – колядували. Коли товариші проходили вулицею Семена Челюскина, що в приватному секторі, колега Миколи раптом підслизнувся та впав біля чиєїсь хвіртки. За парканом, почувши чужих, голосно загавкав собака. І майже відразу відчинилася хвіртка та з'явився мужик, вже добряче напідпитку. Не розбираючи, хто прав, хто винен, почав лаятися, звинувачуючи міліціонерів у всіх гріхах: мовляв, тиняєтеся попідтинню, собаку дратуєте, немає від вас спокою!

Апанасенко допоміг колезі піднятися, бо той підвернув ногу, а сам відрекомендувався і попрохав не піднімати шуму, пояснюючи, що приятель впав і зараз вони вже підуть. Микола спробував заспокоїти розлюченого незнайомця та повідомив, що вони працівники міліції, тому немає приводу для скандалу.

Хто знає, які слова або дії зіграли тоді вирішальну роль. Річ у тому, що раніше, як потім з’ясували слідчі, хазяїн домівки вже був засуджений. Мабуть, недобрі спогади, пов'язані з працівниками органів внутрішніх справ, роздратували його. Швидше за все, почувши, що перед ним знаходяться працівники міліції, п'яний чоловік зовсім втратив глузд. В його руках несподівано з'явився ніж, з яким він кинувся на міліціонерів: спочатку вдарив колегу Миколи, а коли Апанасенко розвернувся до злочинця, то й йому наніс три страшні удари у груди.

Машина «швидкої» доставила потерпілих до лікарні невідкладної допомоги, але на четверту добу Микола Апанасенко від тяжких поранень помер.

Жоден з нас, виходячи на вулицю, не має наміру вступати у конфлікт з перехожими. Неможливо було передбачити, що свідомість злодія настільки запаморочена оковитою, що той випустить свою злість разом з ножовими ударами. Микола поспішав додому, де на нього чекала дружина, вони збиралися разом повечеряти та зустріти Різдво. Не судилося…

Світла пам’ять про старшого сержанта міліції Миколу Апанасенка назавжди залишиться в наших серцях.